Повнолітніх дітей в Україні можуть зобов’язати фінансово утримувати непрацездатних батьків, якщо ті потребують матеріальної допомоги. Водночас закон передбачає випадки, коли син або донька можуть бути звільнені від такого обов’язку. Зокрема, це стосується ситуацій, коли мати чи батько ухилялися від виконання батьківських обов’язків або мають значну непогашену заборгованість зі сплати аліментів на дитину. Проте саме по собі розлучення батьків, окреме проживання чи відсутність спілкування не означають автоматичної відмови у стягненні коштів.

Про це Vgorode розповіла адвокат-партнер Lawyer HUB Марія Конрадій. За її поясненням, у таких сімейних спорах суд має встановити, чи виник у повнолітньої дитини обов’язок утримувати батька або матір, а також перевірити, чи є законні підстави звільнити її від цього обов’язку.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

Коли повнолітні діти зобов’язані утримувати батьків

Стаття 51 Конституції України передбачає, що повнолітні діти повинні піклуватися про непрацездатних батьків. Цю норму конкретизує стаття 202 Сімейного кодексу України. Відповідно до неї, повнолітні син або донька зобов’язані утримувати матір чи батька, якщо ті є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Для виникнення такого обов’язку мають одночасно існувати кілька умов: між сторонами є родинний зв’язок, батько або мати є непрацездатними та дійсно потребують фінансової підтримки. Якщо хоча б однієї з цих умов немає, передбачений статтею 202 обов’язок не виникає.

Самого факту досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності недостатньо, щоб автоматично отримувати аліменти від повнолітніх дітей. Потребу в матеріальній допомозі також потрібно обґрунтувати. Суд може врахувати розмір пенсії та інших доходів батька чи матері, наявність майна, можливість отримувати державну допомогу, витрати на лікування й ліки, харчування, житло та інші необхідні потреби.

Водночас пенсія, яка перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, сама по собі не є безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів. Верховний Суд звертав на це увагу в постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц. Під час розгляду справи потрібно оцінювати матеріальне становище людини в цілому, а не лише один показник її доходів.

Окремо закон визначає випадок, коли обов’язок утримувати батьків не виникає: якщо матір або батька позбавили батьківських прав і ці права не поновили. Це слід відрізняти від ситуацій, коли батьки формально зберігали свої права, але, за твердженням повнолітньої дитини, не виконували обов’язків щодо її виховання та утримання.

Чи можна відмовитися від утримання батька або матері, які не виховували дитину

Стаття 204 Сімейного кодексу України передбачає можливість звільнення повнолітніх дітей від обов’язку утримувати батьків, якщо суд встановить, що ті ухилялися від виконання батьківських обов’язків. Таке звільнення не відбувається автоматично: суд має дослідити обставини сімейних відносин і перевірити докази, на які посилаються сторони.

За словами Марії Конрадій, важливо розмежовувати складні стосунки між батьками та дітьми й свідоме ухилення від батьківських обов’язків. Самі по собі розлучення, проживання окремо або тривала відсутність контактів не доводять, що батько чи мати ухилялися від виховання.

Сімейний кодекс передбачає, що розірвання шлюбу між батьками або проживання окремо від дитини не звільняє їх від обов’язків щодо неї. Зокрема, батьки мають піклуватися про здоров’я та розвиток дитини, її навчання й підготовку до самостійного життя.

Тому суд може з’ясовувати, чи надавав батько або мати матеріальну допомогу, чи цікавилися здоров’ям і навчанням дитини, чи брали участь у її вихованні та чи намагалися підтримувати зв’язок. Також важливо встановити, чи існували об’єктивні обставини, які перешкоджали спілкуванню або участі у вихованні. Наприклад, відсутність контактів потребує оцінювання з урахуванням причин, з яких вони припинилися, зокрема можливих перешкод з боку іншого з батьків.

Про ухилення можуть свідчити кілька обставин у сукупності: тривале невиконання обов’язку зі сплати аліментів, відсутність інтересу до навчання та здоров’я дитини, нехтування її потребами й відсутність спроб підтримувати стосунки. Однак кожен випадок розглядають окремо, а рішення не може ґрунтуватися лише на припущеннях.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц Верховний Суд наголошував на необхідності встановлювати свідоме й умисне ухилення від батьківських обов’язків у спорах про позбавлення батьківських прав. Ця справа стосувалася іншої категорії сімейних спорів, тому її правовий підхід не слід механічно переносити на справи про аліменти. У кожному випадку суд має враховувати предмет спору та обставини конкретної справи.

Як довести ухилення та коли має значення борг з аліментів

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому людині, яка просить звільнити її від утримання батька чи матері через ухилення від батьківських обов’язків, варто заздалегідь зібрати документи та інші матеріали, які підтверджують її позицію.

Залежно від обставин справи доказами можуть бути судові рішення про стягнення аліментів на дитину, документи виконавчого провадження, довідки про заборгованість, матеріали примусового виконання судових рішень, листування сторін, документи навчальних закладів і показання свідків. Їх оцінюють у сукупності, зважаючи на тривалість і характер поведінки батьків, а також можливі причини відсутності спілкування.

Закон передбачає й окрему підставу для звільнення від утримання батьків — значну непогашену заборгованість зі сплати аліментів на дитину в минулому. За статтею 204 Сімейного кодексу, для застосування цієї норми потрібно встановити, що батько або мати не сплачували аліменти, сукупна заборгованість перевищує суму платежів за три роки та залишається непогашеною на момент ухвалення рішення суду про аліменти на утримання батьків.

Наявність такого боргу має підтверджуватися довідкою органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Отже, важливі не лише твердження про те, що батько чи мати не допомагали дитині, а й документальне підтвердження передбачених законом обставин.

Водночас батько або мати, які звертаються до суду по аліменти, мають довести власну непрацездатність і потребу в матеріальній допомозі. Для цього можуть знадобитися відомості про доходи, витрати на лікування, ліки, житло та повсякденні потреби.

Якщо суд встановить, що підстави для утримання є, він окремо визначатиме розмір виплат. За статтею 205 Сімейного кодексу України аліменти можуть призначити у твердій грошовій сумі та/або у частці від заробітку чи доходу. При цьому враховують матеріальне й сімейне становище сторін, а також можливість отримання допомоги від інших дітей, чоловіка або дружини та батьків.

Крім регулярного утримання, закон передбачає участь повнолітніх дітей у додаткових витратах на батьків, пов’язаних із тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. У визначених законом випадках суд також може розглядати питання про кошти на лікування та догляд за тяжкохворими батьками або батьками з інвалідністю, якщо дитина має достатній дохід.

Таким чином, відсутність батька чи матері в житті дитини не означає автоматичного звільнення від можливого обов’язку їх утримувати. Для рішення мають значення передбачені законом умови, фактична поведінка батьків у минулому, наявність підтвердженого боргу з аліментів і докази, які подають сторони.