Історія коньяку: все, що потрібно знати за 5 хвилин

Із цим напоєм пов'язано безліч легенд. Вони придумані ще й для того, щоб виправдати високу ціну старих коньяків. Ми відокремили факти від вигадки і зібрали для вас тільки найцікавіші. 

Поява

Після закінчення Столітньої війни французи витіснили англійців з материка. Винороби регіону Пуату - Шаранта втратили найкращих своїх клієнтів. Клімат і ґрунти цієї місцевості не дозволяли отримати вина високої якості, які б конкурували з продукцією інших регіонів. 

Вихід із ситуації знайшли голландці. Вони заходили в гирло річки Шаранта, щоб купити сіль. Тут вони виявили велику кількість дешевого вина. Голландці вирішили пропустити його через перегінний куб, щоб зменшити об'єм напою, зберігши ту саму кількість етилового спирту. 

Кінцевими споживачами стали знову ж таки англійці. Вони повинні були розбавляти напій до його колишнього стану. Однак через блокади і торговельну війну, голландським капітанам доводилося досить довго тримати спирти в бочках. Незабаром вони виявили, що напій від цього стає тільки кращим. І що його можна пити нерозбавленим. 

Розвиток

Наприкінці XVII століття коньяк стає тим напоєм, який ми знаємо зараз. Винороби в долині Шаранта вирощують тільки білі сорти винограду, і весь урожай переганяють у мідних дистиляційних кубах двічі. Отриманий продукт вони зберігають у бочках, а потім - продають великим торговельним домам. Ті, своєю чергою, організовують поставки напою по всьому світу. Насамперед - у Північну Америку. 

У наступному, XIX столітті, з'являється скляна пляшка. Торгові доми починають робити асамбляж - вони змішують спирти, отримані від різних виноробів. Вперше з'являються відомі торгові марки. Виробник гарантує: незалежно від урожаю, ви отримаєте той самий смак і аромат. 

Утворюється "Велика четвірка" - торгові доми, які й донині контролюють до 80% ринку коньяку:

• Хеннессі. 
• Курвуазьє. 
• Мартель. 
• Ремі Мартін. 
• Занепад

З Нового Світу в Шаранту завозять американську виноградну лозу. За низкою якостей вона перевершує європейську. Але разом із лозою завезли і шкідників - кореневу попелицю філоксеру і паразитичний грибок мілдью. У Європі починається масове вимирання виноградників. У регіоні Пуату - Шаранта їхня площа скоротилася з 280 000 гектар до 40 000. 

Тому спирти, що збереглися з кінця XIX століття, так високо цінуються в наш час. Проблеми змусили виноробів об'єднуватися в професійні спілки. Ці організації поступово набули сили і встановили жорсткі правила, що гарантують високу якість кінцевого продукту. 

Відродження

На початку ХХ століття селекціонерам вдалося вивести гібридні сорти, стійкі до шкідників. Насамперед це треббіано, який у Франції називають "уньї блан". З винограду цього сорту в наш час виробляють до 90% всіх коньяків. 

У 1936 році французи ухвалюють закон, згідно з яким коньяком може називатися тільки напій, вироблений у регіоні Пуату-Шаранта, з одного з трьох сортів винограду, зібраних із середини вересня до середини жовтня, перегнанний двічі в мідному кубі, з відсіканням першої й останньої фракції, у період із 1 листопада до 1 березня наступного року, і витриманий у діжці з лімузенського дуба не менше ніж 2 роки. 

Наш час

Під час Другої Світової війни створюється організація, що отримала згодом назву "Національне міжпрофесійне бюро коньяків". Вона до сьогоднішнього дня контролює якість виробництва. Наприклад, на дверях складів, де перебувають на витримці спирти, навішені два замки. Ключ від одного з них - у власника складу. А від другого - у контролера з бюро. 

Українські спирти, зокрема й коньячні, за якістю не поступаються французьким. Але у нас відсутні організації, що підтверджують їхнє походження. Тому наші напої коштують дешевше за французькі.

Джерело - https://spirt-opt.site/uk/category/cognac-uk/