Довіреність дає змогу доручити іншій людині представляти свої інтереси, отримувати документи, взаємодіяти з державними установами або навіть розпоряджатися майном. Однак самого факту, що документ оформлений на близького родича, недостатньо: важливо правильно визначити повноваження, дотриматися необхідної форми та перевірити, чи не припинилася дія довіреності.
Як оформити довіреність, чи обов’язково звертатися до нотаріуса, чи можна доручити родичу продаж квартири та в яких випадках установи можуть відмовити у прийнятті документа — спеціально для Vgorode пояснила Діна Дрижакова, адвокатка, керівниця юридичної компанії Prima Leader Group.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Що можна доручити родичу за довіреністю
Закон не вимагає, щоб представником людини обов’язково був член її родини. Довіреність можна видати будь-якій дієздатній особі, якій довіритель готовий доручити певні дії. Обсяг повноважень залежить від конкретної ситуації та потреб людини.
Зокрема, представник може отримати право:
- представляти інтереси довірителя в державних органах, органах місцевого самоврядування та центрах надання адміністративних послуг (ЦНАПах);
- подавати заяви, запити й звернення, отримувати відповіді та документи;
- отримувати довідки, витяги та дублікати документів;
- представляти людину в Пенсійному фонді, податкових органах і соціальних службах;
- взаємодіяти з банками та іншими фінансовими установами в межах повноважень, які допускають закон і правила відповідної установи;
- управляти нерухомістю, здавати її в оренду та підписувати договори;
- продавати, купувати, дарувати або іншим способом відчужувати майно, якщо такі повноваження прямо передбачені документом;
- представляти інтереси в суді з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Наприклад, якщо людина перебуває за кордоном і хоче, щоб родич отримав документи на квартиру, у довіреності можна передбачити відповідне повноваження. Якщо ж представник має продати нерухомість, необхідно окремо зазначити право укладати й підписувати договір купівлі-продажу, подавати документи нотаріусу та виконувати інші необхідні дії.
Загального формулювання на кшталт «представляти мої інтереси з усіх питань» може бути недостатньо для конкретної операції. Що точніше описані повноваження, то менше ризику, що установа або нотаріус відмовлять через відсутність потрібного права в представника.
Як оформити довіреність і чи потрібен нотаріус
Перед оформленням потрібно визначити, для яких саме дій видається довіреність. Від цього залежить форма документа та те, хто має право його посвідчити.
Відповідно до статті 245 Цивільного кодексу України, форма довіреності має відповідати формі правочину, для вчинення якого її видають. Тобто якщо для певної угоди закон передбачає нотаріальне посвідчення, так само потрібно посвідчити й довіреність на її укладення. Наприклад, довіреність на продаж квартири має бути нотаріально посвідчена.
Для оформлення документа у нотаріуса довірителю знадобляться паспорт або інший документ, що посвідчує особу, та реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП). Також потрібно надати дані представника: прізвище, ім’я та по батькові, дату народження й інші відомості, необхідні для його ідентифікації.
У документі потрібно зазначити дані довірителя та представника, дату й місце складання, а також конкретний перелік повноважень. За бажанням довіритель може встановити строк дії документа та передбачити право представника передоручити повноваження іншій особі.
Закон не встановлює загального максимального строку дії звичайної довіреності. Якщо строк у документі не зазначений, він зберігає чинність до припинення представництва з інших передбачених законом підстав. Водночас довіреність без дати її вчинення є нікчемною.
Нотаріальне посвідчення потрібне не для кожної довіреності. Наприклад, документ на отримання заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших платежів або поштової кореспонденції за визначених законом умов може посвідчити посадова особа організації, де довіритель працює, навчається або перебуває на стаціонарному лікуванні, а також за місцем його проживання.
Цивільний кодекс передбачає й інші спеціальні випадки посвідчення довіреностей. Зокрема, за певних обставин це можуть робити командири військових частин, керівники медичних закладів та інші уповноважені посадові особи.
Якщо людина перебуває за кордоном, вона може оформити довіреність в українській консульській установі. Інший варіант — звернутися до іноземного нотаріуса. У такому разі залежно від країни оформлення можуть знадобитися апостиль або консульська легалізація, а також переклад документа українською мовою.
Коли довіреність можуть не прийняти та як її скасувати
Навіть нотаріально посвідчений документ не означає, що представник зможе виконати будь-яку операцію в будь-якій установі. Причина відмови часто полягає не в самому посвідченні, а в змісті довіреності або припиненні її дії.
Одна з поширених причин — недостатньо конкретно прописані повноваження. Наприклад, якщо людина доручила родичу «представляти інтереси в банку», але не надала права отримувати кошти, закривати рахунки або підписувати відповідні заяви, банк може відмовити у проведенні такої операції. Тому перелік дій варто узгодити з вимогами установи, де використовуватимуть довіреність.
Ще одна причина — неправильна форма документа. Якщо закон вимагає нотаріального посвідчення, звичайної письмової довіреності буде недостатньо. Також проблеми можуть виникнути через помилки в персональних даних довірителя або представника, відсутність необхідних реквізитів чи невідповідність документа вимогам конкретної установи.
Окремо слід пам’ятати про дату: відповідно до статті 247 Цивільного кодексу України, довіреність, у якій не зазначено дату її вчинення, є нікчемною. Тобто такий документ не створює передбачених ним повноважень.
Довіреність також не приймуть для виконання дій, які людина за законом повинна вчинити особисто. Наприклад, не можна уповноважити родича скласти заповіт від свого імені або укласти шлюб замість себе. Крім того, представник не може вчиняти правочин від імені довірителя у власних інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком випадків, установлених законом.
Якщо йдеться про продаж квартири чи автомобіля, власник може доручити це родичу. Однак у довіреності потрібно чітко визначити відповідні повноваження. Для нерухомості доцільно зазначити конкретний об’єкт, його адресу та реєстраційні дані, а також передбачити право представника підписати договір купівлі-продажу й подати документи для державної реєстрації переходу права власності.
При цьому довіреність не передає представнику право власності на майно. Власником залишається довіритель, доки перехід права власності не буде оформлений у встановленому законом порядку. Представник може діяти лише в межах повноважень, які йому надали. Тому не варто оформлювати так звану генеральну довіреність із надмірно широким переліком прав, якщо насправді потрібно виконати лише одну конкретну операцію.
За загальним правилом представник повинен виконувати доручені дії особисто. Передати повноваження іншій людині він може, якщо це передбачено договором або законом, або якщо така необхідність виникла для охорони інтересів довірителя. Це називається передорученням. Відповідно до статті 245 Цивільного кодексу, довіреність у порядку передоручення за загальним правилом має бути нотаріально посвідчена, а строк її дії не може перевищувати строк основної довіреності.
Якщо довіритель не хоче, щоб представник передавав повноваження іншим людям, це варто окремо зазначити в документі.
Людина, яка видала звичайну довіреність, може скасувати її в будь-який момент. Для цього потрібно звернутися до нотаріуса або іншої уповноваженої законом особи та оформити відповідну заяву. Відомості про скасування нотаріально посвідченої довіреності вносять до Єдиного реєстру довіреностей.
Після скасування документа довірителю важливо повідомити про це представника та відомих йому третіх осіб, перед якими той мав діяти. Якщо довіреність використовували для операцій із нерухомістю, банком або іншими установами, варто також окремо повідомити їх про припинення повноважень.
Представництво за довіреністю припиняється не лише після її скасування або закінчення строку дії. Стаття 248 Цивільного кодексу України передбачає й інші підстави, зокрема відмову представника від виконання доручення, припинення юридичної особи, яка видала документ або якій його видали, а також смерть довірителя чи представника та інші визначені законом обставини.
Отже, перед оформленням довіреності варто заздалегідь з’ясувати, які саме дії має виконати представник і які вимоги до документа висуває установа або нотаріус. Це допоможе правильно визначити повноваження та уникнути ситуації, коли родич має довіреність, але не може скористатися нею для потрібної операції.