Працівник має право відмовитися писати заяву про звільнення за власним бажанням, якщо він не планує припиняти трудові відносини. Роботодавець не може примушувати людину до такого рішення або використовувати заяву як спосіб обійти встановлену законом процедуру звільнення.
Водночас порядок звільнення залежить від конкретних обставин і підстави, на яку посилається роботодавець. Наприклад, у разі скорочення штату працівника за загальним правилом мають персонально попередити не пізніше ніж за два місяці. Якщо ж ідеться про інше порушення трудових обов’язків або іншу передбачену законом підставу, роботодавець повинен дотриматися відповідної процедури. Про це спеціально для Vgorode розповіла Діна Дрижакова — адвокатка, керівниця юридичної компанії Prima Leader Group.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Чи може роботодавець змусити написати заяву за власним бажанням
Ні. Звільнення за власним бажанням передбачає добровільне рішення працівника припинити трудові відносини. Якщо людина не хоче звільнятися, вона не зобов’язана писати таку заяву лише тому, що цього вимагає керівник.
Тиск із боку роботодавця не перетворює вимогу написати заяву на законну підставу для припинення трудового договору. Якщо працівник погоджується на звільнення через погрози, примус або інші форми тиску, обставини такого рішення можуть мати значення для подальшого оскарження. Однак сам факт тиску, як правило, потрібно підтвердити доказами.
Якщо роботодавець повідомляє, що більше не потребує послуг працівника, це не означає, що людина повинна оформити звільнення за власним бажанням. Роботодавець має визначити законну підставу для припинення трудових відносин і виконати передбачені законом вимоги.
Коли роботодавець повинен попередити про звільнення
Строк попередження залежить від причини звільнення. Наприклад, у разі змін в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату, працівника за загальним правилом персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Також у передбачених законом випадках роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу, якщо вона є.
Кодекс законів про працю України передбачає різні підстави для припинення трудового договору. Серед них — скорочення штату, систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин за наявності передбачених законом умов, прогул, поява на роботі в стані сп’яніння та інші обставини.
До поширених підстав належать:
-
скорочення чисельності або штату працівників — роботодавець змінює структуру підприємства чи скорочує посади; за загальним правилом працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці;
-
невідповідність посаді або виконуваній роботі — зокрема, через недостатню кваліфікацію чи стан здоров’я, який перешкоджає продовженню роботи, якщо законні умови для звільнення підтверджені;
-
систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин — за наявності передбачених законом умов, зокрема якщо до працівника раніше застосовували дисциплінарне стягнення;
-
прогул — відсутність на роботі без поважних причин; до цієї підстави, зокрема, належить відсутність протягом усього робочого дня або понад три години безперервно чи сумарно протягом робочого дня;
-
поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння — за умови належного встановлення відповідних обставин;
-
розкрадання майна роботодавця — якщо факт розкрадання встановлений вироком суду, що набрав законної сили, або постановою компетентного органу у випадках, передбачених законом;
-
незадовільний результат випробування — якщо випробувальний строк був законно встановлений і роботодавець має підстави вважати, що працівник не відповідає роботі;
-
спеціальні підстави для окремих категорій працівників — зокрема, для керівників підприємств та в інших випадках, прямо передбачених трудовим законодавством.
Ці підстави не є взаємозамінними: для кожної з них закон установлює власні умови та порядок застосування. Роботодавець не може просто запропонувати працівникові написати заяву за власним бажанням замість оформлення звільнення на законній підставі.
Що робити, якщо на роботі змушують звільнитися
Якщо працівник не хоче припиняти трудові відносини, важливо не підписувати документи під тиском і зберегти докази того, що відбувається. Письмове листування, повідомлення, копії документів і відомості про свідків можуть стати важливими, якщо конфлікт доведеться розглядати офіційно.
Працівникові варто діяти послідовно:
-
не писати заяву за власним бажанням, якщо рішення звільнитися не є добровільним;
-
попросити роботодавця письмово повідомити, на якій підставі він планує припинити трудові відносини;
-
зберегти листування, повідомлення, документи та інші докази можливого тиску;
-
якщо роботодавець видав наказ про звільнення, отримати його копію та документи, пов’язані з припиненням трудових відносин;
-
за потреби звернутися до Державної служби України з питань праці або оскаржити звільнення в суді.
Якщо працівник уже підписав заяву під тиском, це не означає, що він автоматично втратив можливість захищати свої права. Проте для оскарження може бути важливо довести, що рішення не було добровільним. Тому варто якомога швидше зафіксувати обставини, зібрати доступні докази та звернутися по юридичну допомогу.
Окремо слід враховувати строки звернення до суду: у трудових спорах вони можуть бути обмеженими, а їх тривалість залежить від характеру вимог і чинного законодавства. Тому після отримання наказу про звільнення або виникнення спору з роботодавцем не варто відкладати консультацію з юристом.
Примітка редакції: КЗпП — Кодекс законів про працю України, який регулює трудові відносини, зокрема порядок укладення та припинення трудового договору. Конкретні права працівника залежать від підстави звільнення, документів і обставин справи.